Еволюція життя разом
Еволюція життя разом
Від кави в ліжко до «прибери своє гімно». Як змінюються стосунки за час життя разом .
З ким би я не жила в одній квартирі: з найкращою подругою, дівчиною, просто сусідкою, з одним хлопцем-нареченим, з іншим бойфрендом-поки-не-нареченим — усі вони рано чи пізно починали підбішувати. І якщо одні побутові суперечки ще можна було залагодити симпосіоном (давньогрецьке слівце на позначення спільного розпиття винця), то деякі не міг владнати навіть секс.

Я занадто рано вскочила в цей #цежопит під назвою «життя з мужиком». Мені було 20 років і на той момент ми зустрічались усього пів року. Зараз я інколи жартую, що я просто дуже хотіла з'їхати з общаги, але іронія в тому, що коли ці стосунки закінчились провалом, я повернулась фактично в общагу, але вже трохи елітнішу.
І катлєткі, і мінєтки
У свої двадцять я знала одну піздату цитату: «Баба має бути кухарка на кухні, хазяйка у вітальні й шльондра у ліжку!» Тому перший період спільного життя я називаю етап «і катлєткі, і мінєтки».

Я знаходила рецепти в інтернеті, щоб засмажити котлеток, зварити борщу (вперше в житті). А у мами в розмовах зі мною з'явився шанс поділитися кухонною експертизою про те, як потушити кабачкову ікру.

Він казав, що я досить смачно готую, цінував мої старання, а натомість влаштовував для нас романтику: спільне приймання ванни при свічках, еротичний масаж з оргазмами й милі букетики куплені у стареньких бабусь на ринку поруч з домом.
У такі періоди все здається ідеальним: регулярний настільки палкий секс, що коли сусід з квартири через стінку з нами вітався, то хтиво підіймав брівку, ми завели красиве й лагідне кошеня, яке за декілька років після кастрації стане мерзенним вимагателем їжі; його друзі — переважно бородаті татуйовані байкери вважали мене своєю і мило чмокали у щочку, коли залітали на пивко, а я геть не помічала, що жоден із них нічого в житті у свої 30 так толком і не досягнув! І це мало б трохи насторожити!

Цей період тривав пів року, поки він не закохався у коліжанку по роботі, а я вирішила піти від нього ще до того, як мені зрадять. Того дня я випила три пігулки сильних заспокійливих, прийшла до нього на роботу і сказала все як є: чувак, тобі здається подобається оця баба, я це помітила (до речі, неозброєним оком, без ніякого шпіонажу в його переписках). Давай ти почнеш зустрічатися з нею, а я просто звалю? Якби не ті три пігулки заспокійливих, я б ніколи не змогла цього вимовити вголос. Принаймні тоді, у 20 років, того вечора.

Але розлука тривала недовго. Вона завершилась після того, як я втратила 5 кілограмів своєї й без того незначної ваги, після нервового зриву й фізичного виснаження від трьох робіт, на які влаштувалася, після шести дуже якісних нових сексуальних партнерів і п'яти переїздів з квартири на квартиру.

Ми знову зійшлись, знайшли для цього простору і страшенно холодну квартиру в самому центрі міста і почалась нова стадія життя удвох під назвою...
Прибери своє гамно
У будь-яких стосунках настає весна. І я не про новий конфетно-букетний період, а про момент, коли з-під снігу випливає гімно.

Того разу я з першої миті, як переступила поріг нашої нової зйомної квартири для двох вирішила: я більше не буду кухаркою на кухні, господинею у вітальні (бо в нас просто її не було) й шльондрою в ліжку. Я наче вмить стала перед ним собою —досить егоїстичною, амбіційною дівчиною, яка насправді завжди більше хотіла досягти успіхів у роботі, аніж у ніхуя не понятних стосунках. Він навпаки прагнув цього разу ще більше проявити себе в стосунках як турботливий, вірний і люблячий чоловік (сподіваюсь, перерахувала усі прикметники-кліше для подібних речень).

У період весни стосунків гімно випливає на поверхню одне за одним, поступово. Спочатку він дружньо просить мене видалити номери усіх колишніх та видалити їх з друзів в усіх соціальних мережах (рібята, мені знадобилося 4 роки життя після цього, щоб дізнатися, що це насправді психологічне насильство!). Пізніше влаштовує істерики, що поруч із тобою на якомусь фото сидить твій симпатичний однокурсник. Спочатку я просто полінувалась один раз помити посуд, а потім він ходить по квартирі с фотоапаратом, щоб сфотографувати увесь срач, який я розвела у квартирі усього за тиждень, щоб потім показати мені із криком «Прибери своє гамно!». Сексу не було тиждень, два, три, два місяці. Сексу не було, бо він раптово чомусь перестав бути моєю фізіологічною потребою. Принаймні з ним. Якраз в цей час ми кастрували кота і він почав потроху перетворюватися на бездушного виродка.
Як бобри будують із гімна і палок будинки, так ми намагались побудувати з цього стосунки.

Я відтягувала момент розставання. Не хотілося знову шукати житло, збирати валізу і опинятися в статусі самотньої жінки, та й попередній досвід розставання з ним досі пригадувався як страшенно нервовий і складний.

Але зрештою я почула ще одну піздату цитату: «Жінки розлучаються з чоловіком не завжди через те, що цей чоловік перестає їм подобатись. Частіше жінці не подобається те, якою вона стала».

І річ навіть не про те, що за час стосунків з'являються зморшки чи ерозія шийки матки. Я почувалась апатичною до усього й одного разу поглянувши на себе в дзеркало побачила втомлену, збайдужілу дівчину, якій терміново треба узяти відпустку своїм коштом.

За іронією долі я поставила крапку у третю річницю наших стосунків. Я намагалась чимскоріше поставити крапку, а він тиснув на жалість, запитуючи, невже ти більше мене не любиш? Мені бракувало сміливості сказати болючу правду: «Я більше не люблю тебе. Вже давно». І я жалкую, що так і не сказала цього, бо скільки б гімна не було між вами, зізнатися, що почуття минули — це вияв поваги до усього, що було між вами.
Новий підхід
Після розставання мені зазвичай потрібен місяць (емпірично перевірена інфа), щоб відпустити минуле і почати жити, як раніше. За іронією долі, самотня жінка одразу стає якась неймовірно приваблива для інших мужиків.

Але у такої жінки (якщо вона бодай трохи кмітлива) з'являється не тільки врода, але й господа-таваріщі — КРИТЕРІЇ.

Їй не потрібні мудаки, які будуть ревнувати до кожного предмету меблів навколо, не потрібні самозакохані, поверхові, дурні пацани без амбіцій, але з купою понтів. Їй не потрібні квіти, подарунки, ресторани й довжелезний член. Їй потрібна турбота, емпатія, вміння приймати її такою як є, вміння слухати й інколи сказати: «а отут ти вчинила не красиво, подумай про це» (тобто сказати, що у тебе є недоліки і це нормально, але інколи на них важливо звертати увагу)

І я такого знайшла.

Звісно ж, розкидані брудні лахи, які чомусь не потрапили в кошик для білизни - бісять. Інколи й секс трапляється раз чи двічі на місяць, тому що ви обидва ніяк не могли знайти ідеальний момент, коли вам обом цього сексу справді хотілося. Але коли раптово потрапляєш з аб'юзивних стосунків в стосунки, де тобі пропонують рівноправне партнерство — ти раптово розумієш, що й сам маєш в цих стосунках багатьом речам навчитися. І увесь твій попередній #цежопит тут не допоможе.

І в такі моменти шаблони рвуться, бо ти вчишся приймати, слухати, співчувати. Складати мовчки ті брудні лахи в кошик для білизни, бо він щодня прибирає зранку в лотку вашого кота і ніколи не жаліється. Бо ніжні обійми щовечора під час перегляду серіалу мають значно більше сенсу для вас, аніж найпристрасніший секс двічі на тиждень. А те, що у тебе є фотка з роботи, де ти стоїш поруч з дуже симпатичним колегою не викликає у твого чоловіка жодних емоцій, бо ж це він, а не той пацан може жмякати твою дупу хоч щовечора в ліжку і це не буде харасментом.
Текст
Ілюстрації

Анонім
Pjaschanka
ще! ачьонє?