Секс і сльози
Секс і сльози
Це не історія про зґвалтування. Це якийсь гештальт, який я не можу раціонально осягнути. Зі мною траплялися сльози під час сексу.
Я не з плаксивих людей, і для мене публічний — хай і при одній людині — плач це максимальний дискомфорт. А коли він трапляється безпричинно, то я, як Дурнєв, думаю: «Чтоооооо!?!?»

Прикол у тому, що мені важко зрозуміти, ЧОМУ в моменти насолоди по факту мені пару разів у житті хотілося заплакати. І я плакала й не могла зупинитися. Причому це працює в обидві сторони: сльози насолоди й сльози гіркоти мені однаково важко вписати в сексотрахання і зрозуміти, шо відбувається. В усіх випадках у мене все було добре в житті, я була згодна, в нормальному настрої.

Перший раз це сталося з моїм хлопцем. Ми собі гарно трахалися і тут я РАПТОВО подумала про свою сім'ю, про те, як я маю забезпечувати родину, але я ще не реалізувалася і маю заробляти купу грошей, а заробляю менше… І розплакалася. Так, це максимально тупо, впало в мою голову абсолютно нізвідки, і я охуїла. До того ж, хлопець хоч куди козак, секс був не нудний, і я точно знала, що все класно між нами. Ну ок, я заспокоїлася, хлопець приголубив мене, і все стало ок.

Другий раз це сталося в іншу сторону — від насолоди. Мені було так добре, що я аж розплакалася. Мені взагалі важко зрозуміти надрив емоцій — коли люди плачуть під час якихось щасливих подій. Я розумію, що це зв'язано з тим, що будь-що велике досягається крім сили й волі, ще кров'ю і потом, але навіть під час випуску з універу, до вступу в який я готувалася рік, у мене не було сліз, тільки радість і біль у щелепі від усмішок. Менше з тим, я реально прєісполнілась у познанії — ого, то я така щаслива й так мене накрило оргазмом, що мозок зарахував це до стресів, через які можна пустити сльозу. І видав фонтани.
Разом із цим сльозливим фаталізмом мені якось прийшла думка, що я тупо хочу вмерти на мужикові. Сльози течуть, я розумію, що так добре мені не було ніколи, й хочу вмерти, бо далі буде тільки гірше. Напевно, це був перший раз у житті, коли я свідомо захотіла вмерти. Позитивні думки про самогубство такі позитивні, ага. І такий страшний стрес, як супероргазм — те ще випробування для мозку, не для тонкосльозих.

Якось раз я тусила в мужика на хаті. Ми до цього вже раз переспали, мені з ним було наполовину цікаво, наполовину просто в той вечір захотілося випити текіли не самій. У мене був пмс і я шукала компанії, а до сексу все дійшло, тому що ми обоє були не проти. Я раз кінчила й стояла раком, поки він трахав мене ззаду. І того разу я — НІЗВІДКИ — почала думати про те, що мені робити зі своїм життям, як там удома моя собака сама без мене, і що я хочу до неї, бо тільки моя собачка мене розуміє, і так далі й тому подібне, я розчулилася… Коротше, екзистенційна криза підкралася непомітно. Можливо, не заперечую, що в той раз мені було просто нудно, але я пораділа, що хлопець не бачить мого обличчя, тому я зараз дочекаюся його оргазму й звалю додому.
Але-але. Мій організм, у якого пмс, вирішив, що нічого він не чекатиме, і я почала ридати. Отак-от просто на рівному місці, схлипувала й не могла перестати. Коханець мій мене заспокоїв, пожартував, що теж іноді «плаче до сексу, після сексу, замість сексу». Це було справді смішно в тій ситуації. Ми полежали, я заспокоїлася і вирішила валити. Він провів мене до таксі, ми недолуго чмокнулися і більше ніколи не бачилися. Пляшку з текілою я у нього забрала, щоб удома більше заспокоїтися. Напевно, я попсувала йому самооцінку, принаймні до наступної дівчини, з якою він спав, але нічого в той момент поробити з цим не могла. Плюс пізніше згадала, що в нього ім'я, як у колишнього, за яким я довго страждала. Може, це спрацювало, як тригер, і абсолютно випадково вистрибнуло в пам'яті. Що за хуйня, досі думаю я.

Ми говорили про це з подругами: у них траплялося. Передбачити, що це станеться, майже неможливо (якщо тільки не почала трахатися під час плакання, але хто таке робить? Можливо, в когось такі фетиші? Тоді ок), і чомусь стає соромно перед людиною. Принаймні мені. Я б сама дуже запереживала, якби переді мною плакав хтось голий зі стояком, і направду не хотіла би бачити чужі страждання, бо не хочу лізти людям у душу.

Розумних висновків про секс і сльози тут не буде. Просто я намагаюся зрозуміти свої голову й вагіну під час сексу і це не та охуїтєльна історія, яку можна розказати на вписці, хоч я і повертаюся до неї час від часу, бо це нелогічна хрінь у моєму сексі. Тим паче це не тенденція і ніякого кайфу я від цього не отримую. Я говорила про сльози в сексі з двома знайомими хлопцями — з ними і їхніми партнерками такого не траплялося, тому ми довго сперечалися, чи це нормально, хто винен і що з цим робити, але вони виявилися не сильно емпатами і все це закінчилося фразою одного з них: «Мені треба поговорити про це зі своїм психологом!». Більше ми це не згадували. Сподіваюся, у нього хороший психолог.

Щось схоже я бачила в «Анатомії Грей». Головна героїня розплакалася, але в неї тоді по життю було гівно й вона зрозуміла, що не хоче мужика, який лежав на ній, прямо в ту секунду. I know that feel, sis.

Я пошукала в інтернеті й знайшла кілька розумних пояснень від сексологинь про сльози під час сексу. Перше: люди плачуть через надмірний гормональний викид у процесі. У когось це спрацьовує під час насолоди: кінчаєш, гормони вистрелюють. «То сльози йобаного щастя», як писав класик. Друге: під час сексу ми найбільш вразливі — голі, їбемся, це все ще називається «близькістю», може спрацювати тригер у сумну емоцію, почуття вини або біль, і ми плачемо. У людей з сильними психологічними навантаженнями, у депресії чи з тривожними симптомами може таке статися. Уточнюють, що це один із варіантів норми.

Сльози від розчулення, напевно, зрозуміти легше, тому що вони принаймні з позитивом пов'язані, а от коли ПРЯМО під час єблі навалюється чорна хмара й не дає далі насолоджуватися, то я підвисаю і починаю підозрювати, що моє несвідоме (чи свідоме, хуй поймеш) виробляє дивні речі й натякає на якісь мутні штуки. Очень странные дела.
Текст
Ілюстрації

ще! ачьонє?