Про епічний фейл під час сексу, за який досі трошки соромно.
Вже не згадаю, який то був рік, наче 2016. З ним ми не були у стосунках, просто інколи ходили на каву і багато спілкувалися в Тєлєзі. Знайомі ми були вже довго, але він був постійно на роботі, а я — в універі, тому ми просто переписувались, іноді досить відверто та з #хотхотхот фотографіями, але майже не бачилися.
Брудні думки я, звісно, мала, але не думала, що у нас щось буде. Він – красивий, розумний, дорослий, а я – ну, самооцінка моя тоді страждала. Запитаєте навіщо тоді то все було? Ця вся витівка з фотографіями просто якось почалась сама собою, і я подумала ачьонє? Це запалювало якийсь азарт. Я була не впевненою в собі дівчиною, а згодом такі переписки з ним допомогли мені себе полюбити та розкритися. Ох уж ці його реакції. Але попри все це ми навіть не цілувались.

У свій день народження я дуже хотіла побачити його. Виявилось, що його не буде в Україні в той день, але ми домовилися, що коли він повернеться, то ми зустрінемось та відсвяткуємо. Він питав, що подарувати. Я жартувала, казала, подаруєш поцілунок (чи, навіть, дасиш поцілувати себе в шию) і буде досить.

Ми таки зустрілись. Здається, то відбулося тижні через три після мого дня народження. Пам'ятаю, заморочилась я на славу. Його чекала пляшка Капітана Моргана, фотографію з якою, думаю, він ще довго згадував, а може й досі згадує. Ми спілкувалися, пили ром з колою, грали в «Я никогда не...» і сміялися (мабуть, з того, що я по-п'яні почала казати дурню). Все було круто, але я нервувала, і сказати, що я капєц напилась — не сказати нічого.
Я не очікувала від нього подарунків, бо це вже був і не сам день народження, а скоріше просто привід побачитись. Але, коли Капітан був допитий, то виявилося, що він таки має для мене подарунок. Він попросив щось, чим зможе зав'язати мені очі. Я відрила в шафі якийсь шарф.

І от я стою з зав'язаними очима, чекаю, коли він подасть мені знак, що очі можна відкрити, і, розумію, що він одягає наручники. Здається, тоді я запитала, чи то наручники, рілі? Він відповів, що так, але очі відкривати ще не можна. Цікаво, що було далі? А далі був кляп. Кляп, Карл. Товари з секс-шопу.


Що відбувалося в мене в голові в той момент передати неможливо. Він розумів, що я скромна, але, оскільки ми спілкувалися дуже часто і про секс, то знав, що «в тихом омуте черти водятся». І в мене справді бували такі фантазії, але я б сама таке не затіяла, мабуть, ніколи.

Звісно, далі була прелюдія. Було гаряче. Але в процесі мені стало погано. Мене почало рвати. А у мене ще й кляп у роті. Я подумала: «Навіщо ми скільки пили?! Ну всьо. Це провал. Гірше і бути не могло. Зараз він звалить».

Він дійсно пішов, але пішов вночі шукати аптеку по незнайомому йому ЮЗР. Звісно, аптеку він не знайшов. То не дивно, у нас досі немає цілодобової аптеки на районі. Він повернувся з пустими руками, але мені було вже краще. Нудота пройшла, мене вже стало краще. І ніч продовжилась, так сказати, Sex must go on. Ми провели разом ще кілька годин і він поїхав на таксі додому, а я, вже протрезвівши, ще довго прокручувала в голові цю ситуацію і думала, що все могло бути інакше.
Після цієї історії ми продовжили спілкуватися, здається, навіть ще раз чи два у нас було щось. Потім наші переписки почали згасати та припинилися. Не знаю, що змінилось. Маю надію, що це все не через цей вечір, коли йому прийшлося в перервах між прелюдією та сексом тримати мені волосся, поки я блюю у ванну. Мені соромно за той вечір, а з іншої сторони – я іноді з посмішкою згадую все, що тоді сталося. Сподіваюсь, він теж. Кращого сексу за той в мене поки не було, але й гіршого сценарію теж ще не траплялось. І таке от буває.
Текст
Ілюстрації

Анонім
Валерія Пінчук

ще! ачьонє?