Я з Херсона
"а любая херсончанка должна покутить с морячком"
Я з Херсона
"а любая херсончанка должна покутить с морячком"
Я виросла в теплі херсонського сонечка. Іноді воно пахне помідорчиками, Дніпром та смачною таранькою, а іноді — старезними Богданчіками та алкашами. Але шо поробиш, любити своє рідне місто — це пишатися його приколясами, та з любов'ю іронізувати над його недоліками.
Про назву, тупі приколи й трохи екскурсу в історію

Єдина радість, яку мені принесла моя перша школа — це екскурсії, після яких я хоча б шось дізналась про своє місто.

Якщо коротко, то Херсон названо на честь Херсонесу Таврійського. Ім'я та указ про створення міста дала Катька Друга.

Засновники міста — Грицько Потьомкін, Сашко Суворов (да, це той, шо казав "Тяжело в учении, легко в бою"), адмірал Федько Ушаков та Іван Ганнібал (ні, не Лєктор, а дід Пушкіна). Тому три головні вулиці та площа названі саме на честь них.

Взагалі, багато міст у Причорномор'ї заснували за указом Катерини. Тому, в Одесі, Миколаєві, Мелітополі, Бердянську та Маріуполі я завжди знайду частинку Херсончіку.

Колись навіть була ОДНА БОЛЬШАЯ Херсонська губернія, до якої входили такі сучасні міста як Кропивницький, Миколаїв, Тирасполь та Одеса.

Тому коли одесити кажуть, що Херсон — маленьке непримітне місто, херсончани відповідають: "Вообще-то вы когда-то были в Херсонской губернии, поэтому не трындите".

Є жарт, що Херсон — це місто, де сняться хєрові сни. Коли я переїхала до Києва, мене тіпало від кожного такого приколу, але з часом я здобула до цього імунітет.

Про райони, квартали, жилиє масіви

Я виросла в дуже колоритному мікрорайоні під назвою Шуменський, або як ми його називаємо – Шумасік.

Його назвали на честь міста-побратима Херсона – болгарського Шумена. У цьому райончику до декомунізації головні вулиці називалися на честь відомих болгарських комуняк – Вазова, Дімітрова та Благоєва.

Мій рідний мікрорайон — це суміш постапокаліптичних краєвидів, шумного ринкового балагана, смороду від річки-вонючки та неймовірного запаху весняного цвітіння.

Я дуже полюбила естетику візуального трешу. Коли ти багато років в ній живеш, то починаєш цінувати її атмосферу.

У назві кожного мікрорайончику якась своя логіка:

Назва сусіднього до мого — Острів, тому що це реально острів. Найсмішніше, що пішки до нього можна дійти за 20 хв — просто перейти через міст. Але щоб потрапити туди на маршрутці, треба об'їхати все місто.
Інший називається ХБК, тому що за часів Союзу там був Хлопчато-Бумажный Комбинат, де працював кожен третій мешканець міста.

Є ще мікрорайон Сухарка, Воєнка, Арєстанка, Восточний, Жилпосьолок, чотири Таврічєских. У кожного своя історія або об'єкт, який дав району назву.

Про центр міста

Центр Херсона — це занедбані будинки царської доби в перемішку з різнокольоровими ларьками.

Але саме тут розташовані мої улюблені вулиці.

Одна з них — це Суворова, яка стала пішохідною, ще до того як це стало мейнстрімом. Вона шось типу сьогоднішньої вулиці Сагайдачного в Києві, Стометрівки у Франику або вулиці Кобилянської в Чернівцях.

Вздовж неї ростуть платани та ледь-ледь чутно запах минулої величності міста. Тут є і Планетарій, який у довоєнні роки був синагогою, а ще є арки з вишуканою ліпниною, що ведуть в атмосферні дворики. У самому кінці вулиці — красива католицька церква. Совєцка влада переробила костьол в кінотеатр імені Павліка Морозова, тому мої батьки досі цю церкву так називають.

Проте найдивніший об'єкт цієї вулиці — недобудований торговий центр Оскар. Це здоровезна махіна, яку зводили багато років. Врешті-решт добудували, але нє тут-то било: будівля почала дуже жорстко просідати.

Як казала нам вчителька з ліцею, це тому що під цією будівлею катакомби, які ведуть до Одеси, а архітектори це не врахували.

Про другу мою улюблену вулицю мало хто в Херсоні знає. Це Лютеранська, або як місцеві її називають, Кірова.

Тут розташована будівля, яку я обожнюю — дитяча музична школа номер №1, куди я відходила 6 років. Їй вже понад 100 років, і в народі її називають «Красивый дом на Лютеранской». Раніше був будинок депутата царської думи Блажкова, якого в 20-ті роки закатували херсонські чекісти. За іронією долі, вулиця перпендикулярна до Лютеранської, досі називається вулицею Чекістів.

Зараз з вікон цієї будівлі лунають звуки різноманітних музичних інструментів, чутно дитячий гомін та зауваження суворих вчителів музики.

Про місцеве разнообразіє до безобразія

Херсон — це місто, де жили та живуть багато різних культур. Тут хлібом не годуй, а дай повихвалятись тим, що в тебе в роду були російські дворяни, греки, німці, грузини, вірмени і т.д.

За родинним застіллям завжди говорять «а в того прадіда-молдавана там взагалі в роду були і поляки, і турки, і гагаузи, а вот дєд Толя взагалі з роду кубанських козаків».

Мій тато — єврей за походженням і виріс в бараках справжнього єврейського кварталу. Сьогодні з єврейського в цьому кварталі залишилась тільки синагога, а більшість сусідів мого тата в 90-х емігрували в Ізраїль.

Все дитинство мої батьки торгували на центральному базарі — справжній виставці культурного різноманіття Херсону. Ось тут тобі тьотя-армянка мяско продає, а тут ти в дяді-грузина взяв диск напрокат, а тут в тьоті з тернопільським говором купляєш конхвєти.

Коли з самого дитинства чисто випадково пізнаєш інші культури, то вже до кінця життя не можеш вгамувати цей інтерес. Мультикультурність у крові як-не-як.

Про Дніпро та любов до нього


Як би хто не жартував про помідори та арбузи, але головний лейтмотив Херсону – вода.

Тут вона скрізь, на будь-який смак та колір. Десь гарна та чистенька, а десь зелена та смердюча.

Саме тому, я не можу уявити своє життя у місті, де немає великої річки, адже з дитинства — це моє місце сили та енергії.

Херсон розташований на березі Дніпра, а околиці міста омивають його протоки.

Є одне круте місце — парк Слави, де є велика стела перемоги та вічний вогонь, а за ним сходи, які спускаються прямо до Дніпра.
Взимку — це улюблене місце рєбят з району, адже сходи засипає снігом. Вони беруть кришки з-під сміттєвих баків, та роблять екстремальні з'їзди по засніжених сходах до самого берегу.

Багато дач в Херсоні розташовані на Дніпровських плавнях — це острови, на які можна дістатися тільки на баркасі (такий великий катер).

У мене досі дух захоплює від поїздки по Антонівському мосту. Це найбільший міст через Дніпро в Україні, з якого можна потрапити з Правобережної Херсонщини на Лівобережну.

В Києві я живу на Лівому березі, і обожнюю це, бо щодня дорогою на роботу, переїжджаю міст через Дніпро, який показує красу і велич моєї улюбленої річки.


Про батл Хєрс VS Миколаїв VS Одеса

Коли ти з невеличкого обласного центру, то поруч завжди є міста, подорожі у які, чекаєш із великим захватом.

У моєму дитинстві не було МакДональдзу, кінотеатрів 3-D та великих торгових центрів. Але все це було в Миколаєві. Тому кожна шкільна вєсєлуха-покатуха була туди. Звісно ж, головним атракціоном був МакДональдз. Нам було чисто пофіг на місцеву архітектуру, на вулиці і якісь будівлі. А ВОТ КАРТОШЕЧКА ФРІ І БУРГЄР — оце да, оце я панімаю.

Але згодом в Херсоні відкрили і Мак, і великий торговий центр, і потреба їздити в Миколаїв відпала. Я була в "Ніколієві" безліч разів, але єдине, що я пам'ятаю — це Мак, кінотеатр, ринок та вокзал.

Коли я зустрічаю чуваків з Миколаєва в Києві, то кричу "О, прівєт, почті зємляк", але насправді кожен херсонець любить випячуватись, що Херсон кращий ніж Миколаїв.

А Одеса — це місто, де найбільша херсонська діаспора. Тому, ми часто жартуємо, що поки одесити вихваляються своїм містом, ми поступово його захоплюємо.

Про моряків

"В порту встречают мореходов из загранки" — слова великого невідомого херсонського шансоньє.

Морячкі — це головні герої херсонських вулиць навесні. Як казала моя бабушка: "Любая уважающая себя херсончанка должна покутить с морячком".

Ти йдеш головною вулицею міста — проспекту Ушакова і тут тобі назустріч йдуть хлопчики у формі, їхні молоді обличчя ще повні надій та жаги до пріключєній. Ну але це до моменту, поки вони не підуть у перший рейс.

У кожного мешканця Херсонщини є кєнти-моряки, які привозять тобі кубінські сігари, сувеніри з Південної Америки, та історії про мексиканських шлюх.
Про любов до свого міста

Не скажу, що в Херсоні живуть патріоти України. Тут в різних людей різна думка та бачення на розвиток країни.

Але херсонці — це локальні патріоти, незважаючи на те, чи ти живеш у Києві, чи в Одесі, чи навіть в Ізраїлі. Моя мама, як головний херсонський патріот, навчила мене поважати свої регіональні корні, пишатися своєю південною ідентичністю, цікавитися власною історією і бути відповідальним жителем свого міста.

Чим довше я живу в Києві, тим більше я усвідомлюю, як я люблю свою лачугу і як добре там відпочивати від метушні великого міста. Кожна поїздка додому — це нова експедиція містом та подорожі в круті міста моєї Херсонщини.
Текст
Ілюстрації

Владислава Белау
ще! ачьонє?